Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2015 р. м. Київ К/800/50012/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

секретар судового засідання Скавуляк Т.В.,

за участю: представника позивача Денесюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року

у справі № 0870/4733/12

за позовом Запорізького державного підприємства «Радіоприлад»

до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад» (далі - ЗДП «Радіоприлад») звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області (далі - ДФІ в Запорізькій області), в якому просило:

- зобов'язати відповідача зупинити будь-які дії по реалізації Акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ЗДП «Радіоприлад», що підпорядковане ДК «Укроборонпром», за 2009-2011 роки, у частині, що стосується заперечень ЗДП «Радіоприлад» та відкликати усі листи, що бути надіслані на реалізацію акта ревізії і пов'язані із цими питаннями;

- визнати неправомірні дії відповідача при складанні Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ЗДП «Радіоприлад», що підпорядковане ДК «Укроборонпром» за 2009-2011 року № 001-20/8 від 06 квітня 2012 року та неприйнятті обґрунтованих та правомірних заперечень ЗДП «Радіоприлад»;

- визнати незаконним Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ЗДП «Радіоприлад», що підпорядковане ДК «Укроборонпром», за 2009-2011 роки № 001-20/8 від 06 квітня 2012 року, складений Запорізькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області за результатами планової ревізії в частині включення в нього інформації та висновків, як неправомірні;

- визнати протиправним та скасувати п.п. 1-4 листа Запорізької об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про обов'язкові вимоги щодо усунення порушень фінансової дисципліни № 001-11/684 від 04 травня 2012 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року, позов задоволено частково:

- скасовано п. 3 «Обов'язкових вимог щодо усунення порушень фінансової дисципліни» від 04 травня 2012 року № 001-11/684 винесених Запорізькою об'єднаною державною фінансовою інспекцію Державної фінансової інспекції в Запорізькій області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів в частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга мотивована тим, що виявлені відповідачем порушення доведені у встановленому законодавством порядку, вимоги відповідача ґрунтуються на нормах закону, тому суди дійшли помилкового висновку про їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, їх представників, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Суд касаційної інстанції розглядає справу в межах доводів касаційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України.

Судами встановлено, що в період з 05 березня 2012 року по 06 квітня 2012 року Запорізькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ЗДП «Радіоприлад», що підпорядковане ДК «Укроборонпром», за 2009-2011 роки, за результатами якої складено Акт № 001-20/8 від 06.04.2012 року, який із запереченнями був підписаний Директором позивача - С.В. Панфіловим та головним бухгалтером ЗДП «Радіоприлад» Г.В. Смаглюк.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийняті обов'язкові вимоги щодо усунення порушень фінансової дисципліни, які оформлені листом № 001-11/684 від 04 травня 2012 року.

Вказаними вимогами зобов'язано позивача:

1) опрацювати матеріали проведеної ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання про притягнення до відповідальності винних осіб;

2) внести, керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, зміни до договору оренди № 122 від 05 травня 1998 року в частині підвищення розміру орендної ставки, у разі відмови контрагента внести такі зміни розірвати договір в установленому законодавством порядку; провести претензійно позовну роботу з орендарем для отримання несплачених коштів та перерахувати кошти в сумі 984,0 грн. до Державного бюджету; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у заниженні орендних ставок, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України;

3) провести претензійно позовну роботу з орендарем (згідно з договором оренди № 1837/д від 09 лютого 2006 року) для отримання несплачених коштів та перерахувати кошти в сумі 984,0 грн. до Державного бюджету в іншому випадку стягнути з осіб, винних у заниженні орендних ставок, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України;

4) забезпечити в подальшому дотримання вимог визначених норм законодавства.

Позивач, непогодившись з наведеними пунктами письмової вимоги про усунення виявлених порушень, звернувся до суду з даним позовом про їх скасування, визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з незаконності п. 3 вимоги органу державного фінансового контролю через їх невідповідність законодавству.

Суд касаційної інстанції не погоджується з наведеними висновками судів, з огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення про Держфінінспекцію), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (п.п. 4 п. 4 Положення про Держфінінспекцію).

Згідно з п. 6 Положення про Держфінінспекцію Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням про Держфінінспекцію встановлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання регулюється Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550 (далі - Порядок проведення інспектування).

Відповідно до п. 2 Порядку проведення інспектування, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

П.п. 45, 46 Порядку проведення інспектування передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з п. 50 Порядку проведення інспектування за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року № 21-63а14, 20 січня 2015 року у справі № 21-603а14, 27 січня 2015 року у справі № 21-436а14, 21 квітня 2015 року у справі № 21-96а15, висновки яких мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.

З урахування викладеного, суд касаційної інстанції зазначає, що органи державного фінансового контролю мають право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

В даній справі відповідачем пред'явлено вимогу про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності ЗДП «Радіоприлад». При цьому оскаржуваний пункт вимоги органу державного фінансового контролю вказує на виявлені збитки, їхній розмір та зобов'язання позивача вжити заходів щодо повернення цих коштів.

Зважаючи на те, що такий пункт вимоги органу державного фінансового контролю не є обов'язковим до виконання для підконтрольної установи та виконуються нею добровільно, однак все ж може бути зазначений у вимозі, спірний пункт 3 вимоги ДФІ в Запорізькій області, викладений в листі від 05 травня 2012 року № 001-11/684 не суперечать вимогам закону, тому не підлягає скасуванню.

Судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень в частині позовних вимог.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволених вимог, з ухваленням нового судового рішення в цій частині вимог про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року скасувати в частині скасування пункту 3 «Обов'язкових вимог щодо усунення порушень фінансової дисципліни» від 04 травня 2012 року № 001-11/684 винесених Запорізькою об'єднаною державною фінансовою інспекцію Державної фінансової інспекції в Запорізькій області.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: